Храм Святых Новомучеников и Исповедников земли нашея


«І кожний, хто зустрів тебе, прославить Бога…»


«І кожний, хто зустрів тебе, прославить Бога…»

8 липня 1918 року особливим розпорядженням Уралради в повітове місто Алапаевськ були таємно привезені близькі родичі імператора Миколи II: великий князь Сергій Михайлович, велика княгиня Єлизавета Федорівна, князі імператорської крові Іоанн, Костянтин, Ігор Константиновичі та князь Володимир Павлович Палей. Причина висилки з Петрограда була вказана у виданих їм посвідченнях, як особам, що не здійснювали політичних злочинів, але з «метою попередження і припинення». Алапаевское ув'язнення стало для них останнім місцем земного життя.

Преподобномучениця велика княгиня Єлисавета Федорівна, старша сестра святої страстотерпиці імператриці Олександри Федорівни, народилася 20 жовтня 1864 в благочестивому сімействі великого герцога Гессен-Дармштадтського Людвіга IV і принцеси Аліси, дочки англійської королеви Вікторії. У 1884 році вона вийшла заміж за великого князя Сергія Олександровича, брата російського імператора Олександра III, і всією душею перейнявшись глибиною і духовною красою Святого Православ'я, прийняла православну віру.

    Як дружина московського генерал-губернатора, велика княгиня віддавала всі сили благодійному служінню: відвідувала лікарні, дитячі притулки, будинки для людей похилого віку та в'язниці, допомагала фронту, була попечителькою багатьох благодійних організацій.

   Після трагічної смерті чоловіка, який загинув у 1905 році від вибуху бомби, кинутої терористом, Єлисавета Федорівна залишила світське життя, прийняла чернецтво і заснувала в Москві Марфо-Маріїнську обитель праці та милосердя.

   У молитві й безперестанній допомозі нужденним проводила вона своє подвижницьке життя: доглядала хворих і поранених, годувала голодних, дарувала кров і материнську ласку безпритульним і кинутим дітям, яких сама знаходила на ринках і в міських нічліжках.

    Після жовтневого перевороту, ясно відчуваючи небезпеку і передбачаючи наступ страшних для країни часів, преподобномучениця Єлисавета, незважаючи на численні пропозиції виїхати за кордон, не залишила своєї обителі й цілком передала себе волі Божій. Незабаром вона була заарештована і заслана в уральське місто Алапаєвськ. Разом із нею хресним шляхом добровільно вирушила віддана їй черниця Варвара (Яковлєва).

    Наступного дня після вбивства царської сім'ї, вночі 18 липня 1918 року, велику княгиню Єлизавету Федорівну і черницю Варвару разом з іншими членами імператорського роду живими скинули в 60-метрову шахту і закидали гранатами. В'язнів підводили по одному до провалу шахти, били ззаду обухом сокири по голові і скидали вниз. Падаючи з великої висоти, жертви розбивалися об старі кріпильні колоди. Один із селян, який був свідком вбивства, казав, що з глибини шахти чулися звуки Херувимської, яку співали страждальці перед переходом у вічність.

 Останніми словами преподобномучениці Єлисавети, зверненими до катів, була молитва: «Господи, прости їм, бо не знають, що роблять» (Лк. 23,34). Свята преподобномучениця Єлисавета впала на виступ на 15-метровій глибині. Вона сама сильно постраждала під час падіння, але перев'язала в темряві рану князя Іоанна, використавши для цього свій апостольник (білу чернечу хустку). Знемагаючи від власного болю, преподобномучениця Єлисавета знаходила сили, щоб полегшувати страждання інших і втішати молитвою і псалмоспівом. Згодом усі вони померли в страшних муках від спраги, голоду й ран.

     За кілька місяців потому, коли армія адмірала Колчака зайняла околиці Алапаєвська, тіла мучеників були витягнуті з шахти. Велика княгиня була знайдена з іконою Спасителя на грудях; пальці її правої руки були складені для хрестного знамення. Поруч із тілом лежали дві гранати, що не  розірвалися.

    У 1920 році мощі преподобномучениць Єлисавети та Варвари були доставлені в Єрусалим і поховані в крипті храму святої рівноапостольної Марії Магдалини, в якому велика княгиня при відвідианні святого граду заповіла себе поховати.

     У 1981 році Православна Церква канонізувала велику княгиню Єлисавету й черницю Варвару, а в 1992 році Архієрейський Собор прославив їх у лику святих.


Вернуться к списку...